Юна істота, діва... вінценосний здобич... окраса твого промислу... Нехай зміцнить тебе життям своїм, і радістю, і молодістю... Досягни успіху в промислі й виконай Ритуал, і здіймися до зірок, і жар гортані твоєї зрівняється із сонячним полум'ям..."
Довідавшись про викрадення принцеси, навколишні лицарі вирушали її рятувати; безліч їх трагічно гинуло, однак історія зберегла імена кількох щасливчиків, що насправді зуміли домогтися свого. Ймовірно, їм траплялися геть старі, або хворі, або немічні дракони.
- У вас... ну, взагалі, у драконів бувають імена, як і в людей? - У людей, - сухо поправив він, - у людей, як і у драконів. - Можна взнати, як вас звуть?
- Я спіймала символ, що означає "вогонь". - Вітаю, - говорив Арман серйозно,- ти вичерпала з моря вже три жмені води! Працюй, і відкриєш дно.
- Вельмишановний добродію, - сказала Юта гордовито. - Невже ви вважаєте, що принцеси в палаці більш нічого не роблять, тільки кіз доять, еге ж?
- Може, ти вмієш співати? - глузливо поцікавилася принцеса. Арман за своїм звичаєм висмикнув із потилиці волосину: - Лише над морем. Під завивання вітру.
- Замкни мене, - вона схлипувала. - Замкну, - обіцяв він утомлено. - На три замки... - На чотири. - Можеш побити мене, якщо хочеш... - Поб'ю... - Ні, правда, я заслужила! - Заслужила. Ну годі, не плач. - Мені погано... Голова... - Минеться.
- Армане, ти величезний, вогнедихий ящір... Ну що тобі до зіниці мишеняти?
- Як на тебе, вірші, це як? - запитав Арман тоном провокатора. Юта піднеслася духом, натхненно зблиснувши очима: - Це те, чого не можна побачити, можна тільки відчути... - Добре, - сказав він серйозно. - От я кажу: "корж розчиняється у моєму животі". Це вірші. - Дурниці! До чого тут корж! - Але ж я ніколи не бачив, як він розчиняється. Проте відчуваю це чудово!
- Знаєш... Я не вважаю, що вбивати братів або навіть битися з Юккою... Що це почесніше, ніж розповідати про самотнє небо.
- Армане... Ти дракон і нащадок драконів... "Я здіймаюсь до небес"... Ти бачиш усе це інакше... Мені так заздрісно, що ти літаєш, а я... Зроби мені подарунок, Армане! Він відчув недобре. - Покатай мене на спині! - видихнула принцеса.
Проте людина, що літала на драконі, не може жити згідно палацовим Ритуалам. Помре від туги.